/Files/images/Рисунок6.jpg
Мельник Юрій Вікторович
Юрію Вікторовичу Мельнику нещодавно минуло 43 роки. Народився на Черкащині, але з 1999 року жив і працював у селі Вербка Крижопільського району. Трудився у місцевому господарстві на різних посадах, а перед мобілізацією - у ПАТ "Механізоване зерносховище" "ПК "Поділля". Трудящий, відповідальний порядний, разом із дружиною Валентиною Василівною, виховував донечку Інну.
Мобілізований в червні 2014 року, старший сержант побував від літа у страшних боях, пережив справжнє пекло під Іловайськом і Дебальцевим, лікувався у госпіталі. Але знову продовжував виконувати свій військовий обов'язок.
Загинув під Артемівськом на Донеччині 7 січня 2015 року.

/Files/images/Рисунок5.jpg
Колівошко Олександр Володимирович
•Народився 5 листопада 1992 року в с. Гарячківка Крижопільського району. У 2012 році закінчив місцеву середню школу. Після закінчення школи навчався у Крижопільському будівельному ліцеї, де здобув професію електро-газозварювальника.
•У 2012 році був призваний до лав Збройних Сил України. Після служби в армії працював на цегельному заводі с.Гарячківка.
•У серпні 2014року був призваний на службу при мобілізації до військової частини 3008 національної гвардії України м. Вінниця. У званні молодший сержант був кулеметником І відділення стрілецького взводу 9-ї стрілецької роти 3-го стрілецького батальйону.
•Загинув 31 жовтня 2014 року під час проведення антитерористичної операції на Сході України під час прямого попадання мін у бліндаж

/Files/images/Рисунок4.jpg
Андріяш Володимир Анатолійович
•Народився 18 липня 1994 року в с. Леонівка Крижопільського району. Закінчив Дахталійську школу-сад І-ІІІ ступенів. Навчався у Вінницькому технологічно-програмовому коледжі на факультеті правознавства.
•У 2012 році був призваний до лав Української армії. З 21 жовтня 2014 року служив за контрактом. Приймав участь в антитерористичній операції на сході України.
•Загинув 24 жовтня 2014 року.

/Files/images/Рисунок3.jpg
Долейко Андрій Сергійович
•Народився 11 грудня 1989 року. Навчався у Крижопільській СЗШ І-ІІІ ступенів №1 ім. Героя Вітчизняної Війни Олега Бичковського. Після закінчення середньої школи отримав спеціальну освіту в Одеському технікумі залізничного транспорту.
•По завершенню навчання пішов на службу по контракту. Він ніс військову службу чесно і самовіддано.
•У 2011-2012 роках приймав участь у миротворчих діях у Косово. В тяжкий для країни час став на захист рідної Вітчизни. Під час подій на сході України був старшим стрільцем 30-ї Новгород-Волинської окремої механізованої бригади.
•Загинув 23 вересня 2014 року.

/Files/images/Рисунок2.jpg
Бойко Сергій Олександрович
•Народився 14 грудня 1995року. У 2011 році закінчив 9 класів Крижопільської середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ст. ім. Героя Вітчизняної Війни Олега Бичковського. Після одержання неповної середньої освіти Сергій навчався у Крижопільському будівельному ліцеї. У 2014 році отримав диплом і надзвичайно мирну професію «Столяр. Будівельний паркетник».
• У квітні 2014 року Сергій Бойко був призваний на службу, проходив її у навчальному центрі Державної прикордонної служби України, що знаходиться в селищі Оршанець Черкаської області.
•Його серце перестало битись вранці 7 серпня поблизу Савур-Могили в Донецькій області. Під час виходу з району бойового застосування колона потрапила на засідку.
•Нагороджений посмертно орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

/Files/images/Рисунок1.jpg
Савченко Олександр Юрійович.
•Народився 15 червня 1992 року в смт Крижополі в сім’ї працівників міліції – Юрія Дмитровича та Людмили Василівни Савченків. У 2009 році закінчив Крижопільську середню загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів №2 ім. воїна - інтернаціоналіста С.Гаврилюка.
•Після закінчення школи він закінчив Нахімовське училище в Криму, мріяв продовжити навчання в Одеській морській академії.
•У березні 2014 року пішов служити за контрактом в одну із Львівських військових частин.
•Загинув 21 липня 2014 року під час виконання службових обов’язків на пункті пропуску Довжанський Луганської області.
•Разом із своїми військовими побратимами Саша у прикордонній зоні обстілювався з двох боків – з Росії та від терористів – мужньо тримався до останнього подиху.
•Ворожим снарядом четверо наших бійців, серед яких був і Саша, накрило у бліндажі. Осколок снаряда відібрав його молоде життя.
•Нагороджений посмертно орденом «За мужність» ІІІ ступеня.


/Files/images/герої.jpg

/Files/images/Изображение 033.jpg

Сміщук Роман Семенович

Герой Радянського Союзу

Роман Семенович Сміщук народився 18 листопада 1900 року в селі Волосо - Крикливець (тепер Крикливець) в родині селянина. Закінчив сільську приходську школу. В 1920 – 1933 рр. працював агентом карного розшуку Ольгопільського повіту Кам'янець - Подільської губернії, на будівництві заводу «Азовсталь» в місті Маріуполь, а з 1934року працював в рідному колгоспі.

З3 квітня 1944 року по листопад 1945року Роман Семенович Сміщук перебував в рядах Радянської Армії, брав активну участь у Великій Вітчизняній війні. Був на передньому краї боротьби з німецько-фашистськими загарбниками, виконував обов'язки командира взводу стрілецького полку, що входив до другого Українського Фронту.

4 червня 1944 році поблизу міста Ясси зав’язався жорстокий бій з німецько-фашистськими загарбниками.

25 ворожих танків грізно змітали все на своєму шляху. Сміщук Роман Семенович під вогнем ворога вибіг із траншеї на зустріч німецьким танкам. Влучно кинувши одну за одною кілька протитанкових гранат, він підбив три німецьких танки. Решта ворожих танків відійшла, але потім вдруге атакувала позиції підрозділу. Червоноармієць Сміщук під час цієї атаки гранатами підбив ще три танки, таким чином усього в ході бою товариш Сміщук знищив шість німецьких танків. Вони горіли довго…

В частину надійшло привітання відважному бійцю Роману Сміщуку від Військової ради фронту: «Ваш приклад відваги і геройства ніколи не забуде радянський народ».

Так закінчилось бойове солдатське хрещення Романа Семеновича на Румунській землі.

За зразкове виконання бойових завдань Указом Президії Верховної Ради СРСР від 12 червня 1944 року стрілку 2-го Червонопрапорного стрілецького полку 50-ї стрілецької Запорізької Червонопрапорної дивізії червоноармійцю Сміщуку Роману Семеновичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Командуючий другим Українським фронтом генерал Армії Р.Я.Маліновський особисто в бойовій обстановці вручив своєму земляку орден Леніна, та медаль «Золота зірка».

Удостоєний багатьох високих нагород.

В 1946 р. коли фронтовики повернулися додому, Романа Семеновича обрали головою колгоспу імені Петровського в селі Крикливець.

Помер 29 жовтня 1969 року.

Похований в смт. Крижополі. В честь Романа Семеновича Сміщука названа одна із вулиць в селищі та встановлено погруддя.

Література про життя і подвиг Р.С. Сміщука

Великая Отечественная в письмах: [О подвиге Героя Советского Союза Р. Смищука] // Великая Отечественная в письмах.-М.: Политиздат, 1980.-с.730.

Грінчак, М. Героєм поріднені: [Про Героя Радянського Союзу Р.С.Сміщука] / М.Грінчак // Сіл.новини.-1987.-5 верес.

Гура, В. Герой – наш земляк: [До 100-річчя з дня народження Героя Радянського Союзу Р.С.Сміщука] / В.Гура // Сіл.новини.-2000.-14 листоп.

Неравный бой: [Про героя Радянського Союзу Р.С. Сміщука] // В кн..: Овеянные славой имена.- Одесса: Маяк, 1983.-с.238-290.

Петльований, В. Шість танків Романа Сміщука /В.Петльований // Сіл.новини.-1985.-12 січ.

Свічнянський, М. Пам’ять героїв не забуто, герої з нами:[Про Р.С.Сміщука] / М..Свічнянський//Сіл.новини.-1989.-11 травня.

Сміщук, Г. Батькова слава // В кн.: Ми прийшли до тебе, Перемого!/Г.Сміщук-К.: Політвидав України, 1984.-361с.

Сміщук, Г. Батькова слава: Художньо – докум. Повість /Г.Сміщук.- Вінниця, 1991.-82с.

Сміщук,Г.,Гринчук,М. Побачення між боями: [Фрагмент з документальної повісті]/Г.Сміщук М.Гринчук// Сіл.новини.-1988.-18 черв.

Сміщук, Г. На прийомі у командуючого: [Розповідь Г. Сміщука про свого батька Героя Радянського Союзу Р.Г.Сміщука] / Г.Сміщук // Сіл.новини.-1982.-4 лист.

Хандрос, Б. Людина і танки: [Подвиг Романа Сміщука: правда і міфи]/Б.Хандрос // Україна.-1998.-№2.-с.15-17.



Бичковський Олег Анатолійович

Герой Радянського Союзу

8.11.1923 – 8.10.1943

Бичковський Олег Анатолійович народився 8 листопада 1923 року в смт. Кодимі Одеської області в сім'ї залізничника. Батько – Анатолій Миколайович – працював телеграфістом, а мати – Вероніка Петрівна – діловодом при вантажній конторі. В 1931 - 1941 роках навчався в Крижопільській середній школі Вінницької області. У школі він завжди відзначався старанністю і кмітливістю, був енергійним, життєрадісним та справедливим. Заповітною мрією Олега було здобути військову професію. Після закінчення школи поступив у Київське артилерійське військове училище. Закінчив училище, пішов на фронт

У званні лейтенанта, будучи командиром 2-ої батареї 130-го окремого протитанкового дивізіону 254-ої стрілецької дивізії 52 армії, починаючи з перших боїв на правому березі річки Дніпро, постійно брав участь у відбитті контратак противника. Батарея Бичковського витримала 4 шалених атаки ворога.

6 жовтня 1943 р. ворог під прикриттям танків атакував передній край стрілецького полку. У першій атаці Бичковським і його бійцями було підбито два німецькі танки і розстріляно з гармати близько 80 фашистів.

У другій атаці Бичковський сам особисто знищив 2 танки противника. Було знищено до 15 гітлерівців, інші кинулися тікати. У цьому бою Олег був два рази поранений, з поля бою піти відмовився. Третю атаку знову було відбито і знищено ще один німецький танк. Смертельно поранений Бичковський попросив бійців покласти біля нього гармати. «Поки я живу, буду керувати боєм» – сказав він.

Четверту атаку бійці відбивали зі словами: «За командира! Вперед!». Бичковський побачив відступ фашистів і відвагу вихованих ним бійців, заплакав і помер біля гармати. Це сталося 8 жовтня 1943 року біля с. Хрещатик Золотоніського району Черкаської області. Похований у с. Бубнівська Слобідка того ж району.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22.02.1944р. удостоєний звання Героя Радянського Союзу (посмертно).

Постановою Ради Міністрів Української РСР від 30 липня 1964 року № 788 Крижопільській середній школі, в якій навчався Бичковський Олег Анатолійович, присвоєно його ім'я. В 1968 році біля школи відкрито погруддя Бичковському О.А.. Його іменем також названо декілька вулиць в смт. Крижополі та в селах району.

Література про життя Олега Бичковського

Андріяш, Л. На пам'ять сучасним і прийдешнім поколінням:[Про Героя Рад.Союзу О.Бичковського]/Л.Андріяш//Сіл.новини.- 2003.-28 жовт.

Гринчук, М. Вшанування пам'яті Героя:[Пам'яті Героя Рад. Союзу О. Бичковського] /М.Гринчук // Сіл.новини.-1982.-2 лист.

Де Дніпро котить хвилі:[Про Героя Радянського Союзу О.А. Бичковського] // В кн.: Сяйво золотих зірок.- Одеса, Маяк.-1970.-С.23-26.

Наконечна, О.Зі сторінок шкільного музею:[Про музей О.А. Бичковського у Крижопільській ЗОШ №1] /О.Наконечна//Сільські новини .- 2009.-27 лютого.-С.3.

Кiлькiсть переглядiв: 66

Коментарi